А тепер короткий історико-біографічний відступ про Семена Палія.


Кінець XVII століття…

Польське королівство, до складу якого входить Фастів, витримує важке протистояння з Туреччиною на своїх південних кордонах. Кам`янець взятий турками. Місцевий Петропавлівський кафедральний собор перетворений на мечеть. Поляки спішно будують нові фортеці для блокади Кам`янця.

З другого боку, на півночі насідає Швеція, яка перебуває на вершині своєї військової могутності. Хоча вона більше зайнята боротьбою з Росією, але, хто знає, що прийде в амбітну голову шведського короля.

Лівобережна Україна Польщею втрачена. Після приєднання тих земель до Росії, лівобережні гетьмани й запорожці створюють відносно сильний заслін проти татарських набігів на південь Лівобережжя. Адже, на боротьбу з Польщею вже не потрібно відволікатись

На Правобережній Україні після гетьманувань Євстафія Гоголя, Юрія Хмельницького, Григорія Дуки, Стефана Куницького та Андрія Могили, коли козаки займались війною під прапорами польського короля й турецького султана, а не обороною власної землі, настав розлад й запустіння. Татари, що не мислили своє існування без спустошливих походів на Україну, рушають в незахищений коридор між Дніпром й Дністром. Правобережжя знелюднюється. Та й Бахчисарайський договір 1681 року підтверджує умову не заселення Правобічної України.

Але такі родючі землі довго без доброго господаря бути не могли.

Микола Аркас пише, що у 1685 році Ян ІІІ Собеський “видав таку сеймову ухвалу, що він приймає під свою батьківську опіку усіх козаків, котрі оселяться на землях давніших полків Чигиринського, Черкаського, Корсунського, Канівського, Білоцерківського та Уманського та будуть узнавати за гетьмана того, кого настановить Польський уряд… Ті з них, котрі одержували од короля “приповідні листи” на те, щоб набирати це охоче військо, звалися полковниками; з них одразу визначилися полковники: Іскра, що оселився у Корсуні, Самусь – у Богуславі, Абазин – у Брацлаві на Поділлю, а найбільш – Семен Пилипович Гурко, або “Палій”. Як його прозвали Запорожці. Він оселився у Хвастові”.

Більшість істориків сходиться на думці, що Семен Палій народився в містечку Борзна на Чернігівщині. Його батько був козаком Ніжинського полку. До того ж полку був записаний й Семен. Дехто вважає, що він навчався в Києво-Могилянській колегії. Достовірного підтвердження цьому немає, але людиною він був справді освіченою. Мав брата та сестру. Сестру забрали в ясир, і в полоні вона вийшла заміж за турецького мурзу.

Прізвисько “Палій” він отримав дійсно від Запорожців. Після смерті першої дружини, в кінці 70-хроків він відправляється на Січ. Приймає активну участь у козацьких походах й швидко висувається у кошові ватажки Запорожців. В 1683 році С.Палій очолює один із загонів запорожців, що воює під началом Яна ІІІ Собеського проти турок, в Угорщині. В тому поході й помітив польський король талановитого козака Семена Палія.

Повертаючись з того походу, влітку 1684 році Палій вирішує залишитись зі своїм загоном на Правобережній Україні. Але через конфлікт з правобережним гетьманом Андрієм Могилою, все ж вертається на Запорожжя. Вертається, але не надовго. Вже осінню того ж року він знову з`явився на Правобережжі . Оселяється Палій у Фастові.

На Правобережжя почали повертатись люди. Фастівський маєток Палія міцніє й перетворюється на сильну фортецю. Чисельність його полку перевищує 3000 козаків.

Саме при ньому козацький устрій на правому боці Дніпра набув, за свідченням істориків рис державного утворення, а ця територія з чітко означеними кордонами мала назву ” Палієва держава”.

На 1654 рік по описам виглядав так: “Фастів — замок “рублений городнями”, одна башта проїзжа, з вартовою вишкою, і 3 башти глухі. Кругом міста стіна теж рублена городнями; одна башта з ворітьми, 4 глухі. 10 гармат, але без припасу. 84 козаків (сотник, отаман, осавул, хорунжий, писар), 76 міщан (війт і 4 бурмистри)” (Акти П. З. Р. Х с. 790)

Населення беззаперечно підтримує полковника. Авторитет серед козаків росте. Росте також невдоволення місцевої шляхти через авторитарне керівництво Палієм краю. До Варшави посипались скарги, що у Фастові будується “удільна” держава де не поважаються польські закони. Але Палій був не тільки чудовий вояка й адміністратор. Він був, також, добрий дипломат. Йому вдається запевнити короля у своїй вірності. Й справді він активно боронив південно-східні рубежі королівства.

Боронити то боронив, але почав також зносини з Московщиною про приєднання Правобережжя до Російської держави. Але ні цар, ні Мазепа не підтримали його. Між Польщею й Росією був підписаний “вічний мир”. А шляхта тим часом почала наступ на території контрольовані Фастівським полком, південну Волинь, східне Поділля, Правобережну Київщину. Були навіть спроби витіснити Палія з Фастова. Ціною велетенських дипломатичних зусиль Палій залишався фактичним володарем величезної території й навіть умудрявся отримувати гроші з Варшави на утримання козацьких з`єднань. Але в 1699 році сейм прийняв постанову про заборону утримування “козацької міліції” – так називали поляки козацькі полки Правобережжя. Київський католицький єпископ Я.Гомолінський присилає у Фастів двох ксьондзів, щоб вони від його імені прийняли маєток. Але Палій, не був би Палієм, якби не послав тих ксьондзів куди подалі. Почалось відкрите протистояння з Варшавою.

Т.Чухліб пише:

У 1701 р. Польща розпочала широкий наступ на козацьку державність Правобережної України, а Палій припинив усілякі політичні відносини з королем та його підопічними, оголосивши свої володіння “вільною козацькою областю”. На землях Київщини, східної частини Поділля та Волині влітку 1702 р. розпочалося всенародне повстання проти влади Речі Посполитої, яке сучасники порівнювали з революційними подіями середини XVII ст. Палій разом з іншими правобережними полковниками відмовився від протекції польського монарха і заявив про присягу “наймогутнішому Пану царю Московському і Вельможному Й.М. Пану Гетьманові Мазепі

3 вересня 1702 р. Козаки під керівництвом С. Палія облягли головну польську фортецю Правобережжя Білу Церкву.

Тільки 10 листопада її було відбито у польської залоги, після чого полковник переніс сюди свою резиденцію з Фастова. Інші козацькі полки під керівництвом Самуся та А.Абазина оволоділи Немировом, Бердичевом, Баром, Бушею, Рашковим, Старокостянтиновом та іншими містами. Навесні 1704 р. Влада козацької старшини поширилась майже на все Правобережжя.

Однак цей виступ був жорстоко придушений спільними польсько-російськими силами, і чи не вперше у практиці міжнародних відносин один із пунктів Нарвського договору між Річчю Посполитою та Московщиною (19 серпня 1704 р.) присвячувався одному з керівників визвольного руху. Виходячи з домовленості між обома державами, полковник С.Палій “або добрим, або злим способом мав повернути фортеці і міста, які в нещодавнім українськім замішанні взяв” до володінь Корони Польської.

У зв`язку з тим, що Палій не припинив військових дій проти Польщі, його було заарештовано лівобережним гетьманом І.Мазепою.
У 1702-04рр. він керував народним повстанням, зробивши Фастів опорним пунктом своїх військ.

Мав стратегічний талант, який допоміг йому з’єднати свої загони з військом сатрапа Петра І. За що колись і поплатився: доля пам’ятає все. За наклепом про шпигунство на користь Карла ХІІ (кажуть, доносчиком був І.Мазепа) Палія відправили до Сибіру. От тобі і маєш єднання…

Майже рік перебував славетний козацький полковник у батуринській в`язниці. У 1705 р. за наказом Петра І його було відправлено на заслання до сибірського містечка Тобольська. Але коли І.Мазепа у 1708 р. Виступив проти Москви, Палія знову ж таки за особистим наказом царя повернули з далекого Сибіру. Він ще брав участь на боці російських військ у полтавській битві, однак підірване у засланні здоров`я давалося взнаки.
Повернувшись до Фастова, де жила його друга дружина Феодосія, він знову зайняв уряд полковника і продовжив боротьбу з польською шляхтою за право володіти Правобережною Україною. Лише смерть перервала багаторічні зусилля Семена Палія звільнити правобережних українців від польської влади і об`єднати Україну. А потім віддалився від метушливого світу у келью межигірського унівського монастиря. Про С. Палія Т. Шевченко написав свою поему “Чернець”. У січні 1710 р. його з почестями поховали на території старовинного Межигірського монастиря”.

Ось такий був Семен Палій. Людина справді непересічна.

Покровська церква (Церква Семена Палія) (Фастів):

Церква Семена Палія

Пам`ятник Семену Палію у Фастові:

Коментувати


Сподобався пост? Поділись з друзями!

0
16 shares

Твоя реакція?

Дізлайк Дізлайк
0
Дізлайк
Лайк Лайк
0
Лайк
WTF WTF
0
WTF
Сльози Сльози
0
Сльози
Побєда Побєда
0
Побєда
Мило Мило
0
Мило
Злий Злий
0
Злий
Фейл Фейл
0
Фейл